mon.gov.ua

osvita-dnepr.com

testportal.gov.ua

ow.org.ua

mz.com.ua


Концепція національно-патріотичного виховання

 

 

 

КОНЦЕПЦІЯ

Виховання  патріотизму як базової якості  громадянина держави Українина базі комунального закладу освіти

«Середня загальноосвітня школа № 21» Дніпровської міської ради

 

 

І. Стан проблеми

Економічні негаразди, політична нестабільність, бойові дії на Сході країни є причинами, які зумовлюють необхідність розроблення Концепції виховання патріотизму як базової якості громадянина України (далі Концепція). Середвиховних напрямків сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають вимогам і викликам сучасності.  Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності – все це потребує нових підходів і нових шляхів до виховання патріотизму як базової якості громадянина України. Актуальність патріотичного виховання зумовлюється процесом становлення України як єдиної політичної нації. Патріотизм набуває нині

Концепція спрямована на формування у навчальному закладі організаційно-педагогічних умов плідної співпраці педагогів, учнів, батьківської громадськості.

Патріотизмнабуває нині особливого значення, виникає потреба у розробціКонцепціїпатріотичного виховання, яка б визначала стратегію цілеспрямованого й ефективного процесу розвитку суб’єкта громадянського суспільства, громадянина – патріота України.

Нормативно-правовою основою Концепції є діюче нормативно-правове забезпечення освіти, зокрема Конституція України, Закони України «Про освіту», підготовлений новий закон «Про освіту», «Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді» (2015 р.), проект «Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років», «Концепція нової школи» інші нормативно-правові документи, які регулюють зміст та діяльність у системі освіти.

Проблеми розвитку готовності учасників навчально – виховного процесу  до дослідно-експериментальної роботи, творчих здібностей, якостей, умінь, стилю мислення та діяльності висвітлюється в багатьох дослідженнях. Актуальними з даної проблеми  є дослідження І.Д. Беха (Вибрані наукові праці. Виховання особистості. Том 2. – Чернівці: Букрек, 2015 – 640 с.),  В.А.Сухомлинського,

О.Я. Савченко, О.І. Пометун, О.В.Лішина, Ю.П.Сокольнікова.

На думку І.Д.Беха сучасна інноваційна виховна практика, домагаючись відчутних результатів,використовує певні наукові здобутки і сама робить творчі внески у справу виховання громадянина – патріота своєї країни.

ІІ. Методологічні засади, підходи, принципи, критерії.

Теоретико-методологічну основу Концепції становлять філософсько-педагогічні та культурологічні підходи до формування почуття патріотизму, громадянського суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі. До найбільш значущих методологічних положень віднесено необхідність вивчення педагогічних явищ у їхньому розвитку та змінах, вивчення проблем  патріотичного виховання в умовах перетворення освіти на джерело національної єдності, де людина – це найцінніший актив держави.

Теоретичною основою даної Концепції стали наукові праці з проблем  патріотичного виховання дітей та учнівської молоді доктора психологічних наук, дійсного члена АПН України І.Д.Беха, Чорної К.І.,Алексєєва В.А., Амонашвілі Ш.А., Байбородової Л.В., Волкова Б.С., Виготського Л.С., Костюка Г.С., Кир’янова А.В., Лишина О.В., Сухомлинського В.О.Ельконіна Д.Б.

 Концепція включає сукупність об'єктивних закономірних зв'язків між  системою навчання та ходом загального розвитку учнів, ростом професійної майстерності вчителів, наукові підходи до побудови освітнього процесу розвитку патріотичних якостей особистості на основі наукового, індивідуально-особистісного, дидактико-психологічного, діяльнісно-соціального, соціумного, системного підходів. На підставі Програми патріотичного виховання дітей та учнівської молоді, розробленої І.Д.Бехом, К.І.Чорною, були визначені основніпринципи Концепції виховання  патріотизму як базової якості  громадянина держави України:

-         принцип національної спрямованості. Він передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантністьдо культури усіх народів, які населяють Україну, здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

-         принцип гуманізації виховного процесу. Вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості і можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

-         принцип самоактивності і саморегуляції. Сприяє розвитку у вихованця суб’єктивних характеристик, формує здатність до прийняття самостійних рішень.Поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

-         Принцип культоровідповідності. Передбачає органічну єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

-         принцип полікультурності. Передбачає інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в учнів відкритості, толерантного ставлення до національних ідей, цінностей, до культури, мистецтва,  сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

-         принцип соціальної відповідності. Обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.

Верифікація Концепції відображає основні показники сформованості патріотичних якостей особистості. Ключовим поняттям даної Концепції є виховання патріотизму як базової якості громадянина держави України.

База даних щодо діагностичних методик, проведення педагогічного експерименту:

1.     Діагностичні методики  вивчення особистості учня. Бех І.Д. Виховання особистості (2015 р.).

2.     Методика «Ціннісні орієнтири» (автор: М. Рокіч), (учителі, учні, батьки).

3.     Методика діагностики вчителя до науково-дослідної роботи (автор: Макагон Є.В.).

4.     Анкета «Вивчення професійної готовності вчителів до дослідно-експериментальної діяльності» (автор: Зверєва В.І.)

5.     Діагностика рівня саморозвитку в професійно-педагогічній діяльності (автор: Бережнова Л.М.).

6.     Методика «Здібності педагога до творчого саморозвитку» (автор: І.В. Нікішина).

7.     Діагностика вербальної креативності за С. Медніком (учні).

8.      Методика «Розуміння «Я-концепції» (учні).

9.       Діагностика рівня творчого потенціалу (автор: С.Г. Крамаренко).

10.                     Діагностика сформованості загальних творчих здібностей (автор: М.Янцур).

11.                     Методика діагностикиособистості на мотивацію до успіху Т.Елерса (вчителі, учні).

12.                     Діагностика рівня саморозвитку в професійно-педагогічній діяльності (автор Л.М.Бережнова).

Критеріально-діагностичний апарат має відображати оцінку стану й результативності функціонування організаційно-педагогічних умов сформованості готовності учасників навчально-виховного процесу до дослідно-експериментальної діяльності. Критерії розділено на дві групи з умовними назвами: «критерії факту» і «критерії якості». Перша група дозволяє відповісти на запитання, чи є в навчальному закладі система цих організаційно-педагогічних умов, або її немає; а друга допомагає сформувати уявлення про її рівні розвитку та ефективність.

Критерії факту

1.  Упорядкованість життєдіяльності навчального закладу: відповідність змісту, обсягу й характеру навчально-виховної роботи можливостям і умовам школи; розумне розміщення в часі і просторі всіх цілеспрямованих освітніх впливів, їх скоординованість та педагогічна доцільність, необхідність і достатність; погодженість планів і дій усіх колективів, організацій і об'єднань, що працюють у школі; зв'язок навчальної і позанавчальної діяльності учнів і вчителів; чіткий ритм і розумна організація  життя учнів.

2.  Наявність сформованого єдиного колективу, згуртованість школи  «по вертикалі», стійкі міжвікові зв’язки і спілкування. Педагогічна частина колективу представляє союз однодумців, вчителів-професіоналів, вихователів-професіоналів, здатних до реального самоаналізу й постійної творчості. В учнівському середовищі високо розвинута колективна самосвідомість, відповідальність, «почуття школи». Шкільний колектив живе за виробленими ним самим законам, правилам, звичкам, традиціями.

3.  Інтегрованість навчально-виховних впливів у комплекси, концентрація педагогічних зусиль у великі та «дози виховання»; у великі організаційні форми (центри, клуби, ключові справи, проекти, тематичні програми). Дискретність навчально-виховного процесу, чергування періодів відносного спокою, повсякденної роботи з періодами підвищеної колективної напруги, яскравими, святковими подіями, які фокусують головні риси навчально-виховної системи.

Критерії якості

1.  Ступінь наближеності системи організаційно-педагогічних умов розвитку сформованості патріотичних якостей до  поставлених цілей, реалізація педагогічної концепції, що лежить в її основі.

2.  Загальний психологічний клімат навчального закладу, стиль відносин у ньому самопочуття, соціальна захищеність, комфорт усіх учасників навчально-виховного процесу.

3.  Рівень сформованості почуття патріотизму випускників школи.

Перелічені критерії і підібрані  відповідно до них діагностичні методики дозволяють оцінити рівень  створення у школі виховної системи.

         Впровадження системи  сформованості патріотизму учасників навчально-виховного процесу припускає цілеспрямовану діяльність з виявлення організаційних та психолого-педагогічних факторів, спрямованих на формування розвивального середовища та проектування індивідуальної траєкторії особистісного розвитку  національної та громадянської  самосвідомості. Вона включає в себе:

·     використання принципів стратегічного управління інноваційним розвитком школи, впровадження в практику ефективних технологій;

·     психолого-педагогічний супровід процесу вільного саморозвитку і збереження індивідуальності, патріотичної свідомості на моральній основі;

·     динамічний комплекс заходів науково-дослідницького та експериментального характеру в рамках інтенсифікації виховної діяльності;

·     організацію та проведення конкурсів, турнірів, фестивалів, змагань, виставок, дискусій, диспутів з теми «Я люблю Україну»;

·     проведення діяльнісно-практичних, інтеграційних заходів, а саме: організація волонтерського руху, екскурсій, робота шкільних гуртків, створення презентацій;

·     аналітичну роботу зі складання, систематизації та оновленню банку даних  з питань патріотичного виховання.

Становлення соціально компетентної особистості припускає засвоєння учнями системи європейських цінностей, що складають основу його європейської культури. Перенесення європейських суспільних уявлень у свідомість окремої дитини веде до перетворення загальнолюдських цінностей у вищі психічні функції індивіда. Тому найбільш перспективною моделлю виховання, на думку авторів концепції, є та, яка виокремлює соціальні аспекти та інтегрує їх зі сферами індивідуальності. Відповідно до  цього можна визначити зміст виховання, що забезпечує розвиток усіх сутнісних сфер дитини: інтелектуальної, мотиваційної, емоційної, вольової, саморегуляційної, предметно-практичної, екзистенціальної.

B інтелектуальній сфері необхідно формувати обсяг та глибину, дієвість знань про європейські моральні цінності, ідеали, принципи, норми поведінки (гуманність, солідарність, любов, справедливість, скромність, самокритичність, чесність, відповідальність за себе). У ціннісно-сутнісних утвореннях утримується моральне значення суспільних явищ і орієнтири поведінки, що є підставами моральних оцінок. Завдяки їм регулюється й організовується поведінка і діяльність особистості.

У мотиваційній сфері доцільно формувати правомірність і обґрунтованість ставлення до європейських моральних норм: дбайливе ставлення до людини, сполучення особистих і суспільних інтересів, прагнення до ідеалу, правдивість, моральні установки, цілі життя, сенс життя, ставлення до своїх обов'язків, потреба в «іншому», у контакті з собі подібними. Розвиток названих елементів мотиваційної сфери є головною рушійною силою формування і розвитку особистості.

B емоційній сфері необхідно формувати характер моральних переживань, пов'язаних з нормами або відхиленнями від норм та ідеалів: жалість, співчуття, довіра, подяка, чуйність, самолюбство, симпатія, сором та ін. Виховання особистості приносить плоди тільки в тому випадку, якщо воно відбувається в правильному емоційному тоні, якщо педагогові вдається з’єднати вимогливість і доброту. Пояснення цьому положенню дали психологи: той предмет (ідея, мета, відношення), що довгостроково і непохитно насичувався позитивними емоціями, перетворюється в самостійний мотив. Якщо спілкування з дорослим йде погано, безрадісно, постійно приносить засмучення, то весь механізм не працює, нові мотиваційні утворення у дитини не виникають, правильного виховання особистості не відбувається.

У вольовій сфері потрібно формувати морально-вольові устремління в реалізації моральних вчинків; мужність, сміливість, принциповість у відстоюванні моральних ідеалів. Тут важливо не стільки те, що особистість ставить ціль, скільки те, як вона її реалізує, на що піде заради її досягнення. Прийняття рішень – це не тільки вибір альтернатив на раціональній основі, але і вольовий дозвіл протиріч, здатність виконувати діяльність на оптимальному рівні активності, психічна стійкість стосовно труднощів. Прояв активності в необхідній формі, ініціатива, вимогливість до себе є особливі якості особистості, що виникають на вольовій основі.

У сфері саморегуляції необхідно формувати моральну правомірність вибору: совісність, самооцінку, самокритичність, уміння співвідносити свою поведінку з поведінкою інших, добропорядність, самоконтроль, рефлексію та ін.

У предметно-практичній сфері варто розвивати здатність робити моральні вчинки, чесне і сумлінне відношення до дійсності; уміння оцінити моральність вчинків; уміння оцінити поведінку учасників з точки зору моральних норм.

B екзистенціальній сфері потрібно формувати свідоме ставлення до своїх дій, прагнення до морального самовдосконалення, любов до себе та до інших, турботу про красу тіла, мови, душі; розуміння моралі. Ця сфера допомагає учням вступати у визначені відносини з іншими людьми. Вона характеризується умінням дитини керувати своїми відносинами. Позиції й орієнтації, за допомогою яких індивід вступає у відносини зі світом, визначають суть його екзистенціальної сфери.

Визначено критерії оцінювання ефективності Концепції виховання патріотизму як базової якості громадянина держави України в  школі:

-                   ефективність організації освітнього середовища, пов’язаного з євроінтеграцією  вітчизняної освіти;

-                   активність та ініціативність вчителів в інноваційній та науково-методичній роботі;

-                   рівень професійної компетентності та творчої ініціативи вчителів;

-                   рівень навчальних досягнень і вихованості учнів;

-                   результати творчої діяльності учнів;

-                   рейтингове оцінювання діяльності учнів 1-11 класів;

-                   рейтингове оцінювання вчителів-предметників;

-                   ступінь задоволеності всіх учасників навчально-виховного процесу.

Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження:

а) теоретичні: аналіз науково-педагогічних, психологічних та філософських наукових джерел, методичної літератури з метою класифікації, порівняння та узагальнення позицій національної самосвідомості;

б) емпіричні: спостереження, бесіди, опитування, анкетування, тестування, педагогічний експеримент для оцінки рівня сформованості почуття патріотизму учнів;

в) статистичні методи, за допомогою яких здійснюється кількісно-якісний аналіз статистичних даних та графічне подання результатів експерименту.

 

 

     ІІІ. Суб’єкти спільної діяльності та цільові групи.

Суб'єктами спільної діяльностізі створення організаційно-педагогічних факторів розвитку патріотизму особистості в умовах євроінтеграції вітчизняної освіти є учні, вчителі, батьки, громадськість, органи управління освітою та органи місцевого самоврядування, а також Інститут проблем виховання АПН України, засоби масової інформації.

У рамках Концепції доцільно виділяти такі цільові групи: учні школи  різних вікових категорій, педагогічні працівники, соціально-психологічна та методична служби, адміністрація навчального закладу, батьківська громадськість.

Керівництво і педагоги школи прагнуть до того, щоб функціонуюча в навчальному закладі система виховної роботи виконувала наступні функції:

1) розвиваючу, спрямовану на стимулювання і підтримку позитивних змін в особистості школяра, педагога, батьків, на забезпечення розвитку колективу і всього організму навчального закладу;

2) інтегруючу, яка сприяє з'єднанню в одне ціле раніше розрізнених і неузгоджених психолого-педагогічних факторів;

3) регулюючу, пов'язану з упорядкуванням педагогічних процесів та їхнього впливу на формування і розвиток патріотичних якостей  учнівського і педагогічного колективів;

4) захисну, спрямовану на підвищення рівня  захищеності учасників навчально-виховного процесу, нейтралізацію впливу негативних факторів навколишнього середовища на особистість учня і процес її розвитку;

5) таку, що компенсує, припускає створення умов у навчальному закладі для компенсації недостатньої участі родини і соціуму в забезпеченні становлення патріотичної самосвідомості;

6) коригувальну, що полягає в здійсненні педагогічно-доцільної корекції поведінки і спілкування учня з метою зменшення сили негативного впливу на формування його особистості.

Керування розвитком виховної системи включає чотири основних напрямки: моделювання споруджуваної виховної системи, організацію колективної творчої діяльності членів шкільного співтовариства та орієнтування дітей та дорослих у процесі такої діяльності на розвиток суб’єкта громадянського суспільства, громадянина – патріота України.

 

     ІV. Мета, стратегія та завдання Концепції.

Виходячи із наукових праць І.Д.Беха (Бех І.Д. Вибрані наукові праці. Виховання особистості.Т.1,2.-Чернівці: Букрек,2015), Програми патріотичного виховання дітей та учнівської молоді І.Д.Беха, Концепції національно -  патріотичного виховання дітей та молоді (2015 р.) школою визначена мета Концепції патріотичного виховання як базової якості громадянина держави України через систему таких виховних завдань:

-         утвердження у свідомості й почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

-         виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

-         підвищення престижу військової служби як виду державної служби, а звідси культивування ставлення до солдата як державного службовця;

-         визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;

-         усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

-         сприяння набуттю дітьми та учнівською молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

-             формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності його культурної спадщини та майбутнього;

-         формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

-         утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства, культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

-         формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації;

-         спонукання зростаючої особистості до активної протидії аморальності, правопорушенням, шовінізму, фашизму.

     V. Зміст, форми і методи. Організаційне навчання та самоосвіта.

Змістовно-смислове наповнення Концепції являє собою проекцію основних положень щодо розвитку патріотизму навчально-виховного процесу. Концепція спрямована на керування не особистістю, а процесом її розвитку. Це означає, що пріоритет у роботі педагогічних працівників надається прийомам опосередкованого педагогічного впливу: відбувається відмова від традиційних методів і перехід на діалогічні методи спілкування, спільний пошук істини, розвиток через створення ситуацій, що спонукають до різноманітної творчо-пошукової, науково-дослідницької діяльності.

Розвиток  національної самосвідомості учасників навчально-виховного процесу сприяє їх становленню як суб’єкта життя і пов’язане з:

-     життєтворчістю – включенням у рішення реальних проблем власного життя, навчання технологіям його зміни, створенням розвивального життєвого середовища;

-     соціалізацією – входженням особистості в життя суспільства, її становленням, освоєнням творчими способами життєдіяльності, пізнавальних і практичних потреб, здійснення життєвого самовизначення;

-     духовно-моральним розвитком особистості – оволодінні загальнолюдськими нормами моральності, формування внутрішньої системи моральних регуляторів поведінки (совісті, честі, власної гідності, боргу, тощо), здатності вимірювати гуманістичними критеріями свої вчинки і поведінку;

-     індивідуалізацією – підтримкою індивідуальності, самобутності особистості, становлення особистісного образу;

-                       структурною систематизацією, яка включає в себе мотиваційний компонент (орієнтація на творчу активність), інтелектуальний компонент (оригінальність, гнучкість, швидкість та адаптивність мислення), розвиток творчої уяви;емоційний компонент (емоційне налаштування та творчий процес), вольовий компонент (здатність особистості до саморегуляції та самоконтролю).

 Виходячи з того, що результатом виховання є патріотична свідомість, відповідальність, любов до своєї Батьківщини можна виділити   групи  виховних  завдань:

- перша група пов'язана з утвердженням в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- друга - пов'язана з формуванням у дитини європейського світогляду;

- третя –  з розвитком потреб і мотивів моральної поведінки,

- четверта - зі створенням умов для реалізації цих мотивів і стимулюванням моральних учинків дітей.

Кожна людина протягом свого життя за допомогою самостійних спостережень, застосування аналітичних методів, встановлення причинно – наслідкових зв’язків, навіювання та виховання оточуючого середовища набуває певного життєвого досвіду. Такий досвід є показником засвоєння соціальних знань. Безпосередній досвід передбачає активну участь індивіда в соціальній дії, результатом якої є оволодіння новими знаннями, навичками, вміннями, здобутими емпіричним шляхом, винесення певних висновків та засвоєння нових поведінкових стратегій шляхом научання. Опосередкований досвід набувається дистанційно, в ході спостереження, аналізу та засвоєння уроків з тих ситуацій, в яких індивід не був безпосереднім учасником, тобто отримання досвіду шляхом навчання. Засвоєний урок з розв'язання чужих проблем може слугувати керівництвом до дії у вирішенні власних проблем. Саме досвід сприяє накопиченню різних технік поведінки, варіантів діяльності й дає людині можливість вибору оптимальної стратегії поведінки для даної ситуації, обрання того чи іншого способу виконання діяльності, що робить людину національно свідомим громадянином.

 Активність особистості - ініціативний вплив на оточуюче середовище, на інших людей, на себе.  Вона залежить від мотивів поведінки особистості, її ціннісних орієнтацій, характеру та темпераменту.  Тому основними педагогічними технологіями даного процесу стають технології продуктивного, особистісно-зорієнтованого навчання.

Гнучкість особистості обумовлена мінливістю соціальної дійсності. Гнучкою вважаємо творчу особистість, здатну адекватно реагувати на зміни, адаптуватися до нових типів стосунків, готову до участі в інноваційних процесах, до самореалізації в будь-яких проблемних ситуаціях. Якщо творчий потенціал особистості - гарантія її індивідуальності, неповторності, нестандартності, то гнучкість це здатність бути постійно мінливим у мінливому світі, уміння адекватно виражати власну індивідуальність. У даному випадку важливими стають технології розвитку творчого потенціалу особистості, формування здатності до самотворення та самоактуалізації.

Головний механізм даної Концепції – це функціонування виховної системи навчального закладу, у рамках якої проектуються і створюються найбільш сприятливі умови для всебічного розвитку учнів. Це «цілісний соціальний організм, що виникає у процесі взаємодії основних компонентів виховання (цілей, суб'єктів, їхньої діяльності, спілкування, відносин, матеріальної бази) і володіє такими інтегративними характеристиками, як спосіб життя колективу, його психологічний клімат». Система виховання патріотизму повинна бути гуманістичною і мати властиві для неї ознаки:

- наявність поділюваного і прийнятого як дорослими, так і дітьми цілісного образу власної школи, уявлення про її минуле, сьогодення і майбутнє, її місце в навколишньому світі, її специфічних особливостях;

- особистісний характер в організації життєдіяльності людей, інтеграція виховних впливів через включення їх у колективні творчі справи;

- формування здорового способу життя навчального закладу, у якому переважають порядок, позитивні цінності, мажорний тон, динамізм чергування різних життєвих фаз (повсякденність, свята і будні);

- педагогічно доцільна організація внутрішнього середовища навчального закладу – предметно-естетична, просторова, духовна, використання виховних можливостей зовнішнього (природного, соціального, архітектурного) середовища й участь у його педагогізації;

- реалізація захисної функції школи стосовно особистості кожного школяра і педагога, перетворення школи у своєрідну громаду, життєдіяльність якої будується на основі гуманістичних цінностей;

- ефективне використання національних традицій, сучасного світового та вітчизняного педагогічного досвіду;

- підвищення статусу патріотичного виховання в українському суспільстві загалом та системі освіти зокрема.

 

     VІ. Управління та функції навчально-виховної діяльності.

У системі управління загальноосвітнім навчальним закладом беруть участь усі суб’єкти навчально-виховного процесу: адміністрація, вчителі,учні, батьки, громадськість. Кожен елемент системи взаємодіє з іншими елементами системи і має своє функціональне призначення. Погодження діяльності відбувається через розподіл та делегування повноважень. Управлінська підсистема школи є системоутворювальним фактором, від якого залежать якість та ефективність шкільної освіти.

 

         VІІ. Система підготовки кадрів щодо реалізації процесу формування організаційно-педагогічних умов розвитку творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу.

         Підготовка кадрів щодо реалізації Концепції передбачає:

- теоретичну підготовку (введення обов'язкового навчального спецкурсу для всіх категорій педагогічних кадрів «Виховання в учнів почуття патріотизму»;

- проведення тренінгів, майстер-класів з теми педагогічного експерименту;

- навчання та розвиток кадрів засобами системи післядипломної педагогічної освіти, автодидактики.

 

          VІІІ. Шляхи, умови та очікувані результати реалізації Концепції.

Виховання патріотичних якостей особистості в умовах євроінтеграції вітчизняної освітиреалізується шляхом:

-     нормативно-правового забезпечення, що регулюється відповідними наказами Міністерства освіти і науки України, документами з реалізації пріоритетів державної політики у сфері освіти;

-     створення комплексної програми «Виховання патріотизму як базової якості громадянина держави України» у навчальному закладі;

-     організації та науково-методичного забезпечення діяльності школи для відпрацювання основних положень Концепції;

-     активізації зусиль шкільного колективу з метою здійснення теоретико-методологічного забезпечення процесу формування та розвитку організаційно-педагогічних умов  патріотичного вихованняучасників навчально-виховного процесу ;

-     активного використання засобів масової інформації, фахової преси та інших джерел для пропаганди й розповсюдження здобутків педагогічного колективу школи;

-     створення належної ресурсної бази у навчальному закладі.

 

ІХ. Очікувані результати реалізації Концепції.

Успішне запровадження Концепції забезпечить створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання учнів, збагатить навчально-виховний процес методами та формами виховної роботи на засадах запровадження  сучасних інноваційних педагогічних технологій, дасть можливість сформуватиу школярів розвинуту патріотичну свідомість і відповідальність, любов до Батьківщини, збереження та шанування національної пам’яті, поваги до культурного  та історичного минулого України.